".. Така як ти -
Буває раз на все життя
І то із неба..."
Наша геніальна українська поетеса, авторка, більш ніж 20 поетичних збірок та відомої поеми "Маруся Чурай". Почесний професор Києво - Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Її поезія - це шедеври української літератури, це поезія про красу рідної мови та слова, про жінку - матір, про безмежну любов до України.
Поетеса - шістдесятниця, учасниця дисидентського руху, за що її твори були заборонені для друку впродовж 14 років.
Твори Л. Костенко перекладені багатьма мовами світу: польською, німецькою, італійською, словацькою та іншими.
Ліна Костенко - беззаперечний авторитет для нас - українців, це наша сила волі та честі.
Її вірші завжди торкаються душі. Один з таких - "Мій перший вірш написаний в окопі", який сьогодні є дуже актуальним.
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
Запрошуємо до читання її творів!
Поетеса - шістдесятниця, учасниця дисидентського руху, за що її твори були заборонені для друку впродовж 14 років.
Твори Л. Костенко перекладені багатьма мовами світу: польською, німецькою, італійською, словацькою та іншими.
Ліна Костенко - беззаперечний авторитет для нас - українців, це наша сила волі та честі.
Її вірші завжди торкаються душі. Один з таких - "Мій перший вірш написаний в окопі", який сьогодні є дуже актуальним.
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
Вітаємо Ліну Василівну 
!!!
!!!Бажаємо усіх земних гараздів та мирного неба!!! 
Запрошуємо до читання її творів!
Немає коментарів:
Дописати коментар