Вшанування 210-річчя від дня народження Тараса Шевченка

 

   До 210-річниці від дня народження та вшанування Великого Кобзаря в науковій бібліотеці оформлено книжкову виставку-портрет «Велич Шевченкового слова».

   Тарас Шевченко був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

    Тарас Шевченко підніс духовну велич і красу України на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ, його ім’я стало національним символом українського народу, він пробудив українську душу та утвердив духовну основу народу для боротьби проти поневолення російською імперією, його «Кобзар» лежить на столі поряд із хлібом, а пісні його вишиті на рушниках. Шевченка називають нашим пророком, Великим Кобзарем і українським генієм.

   Пройшло 210 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне.

   Шевченко писав про живе, про болюче, про неминуче. Кобзар знав майбутнє. Сьогодні, коли наш народ героїчно дає чергову відсіч російському окупанту, виборює свободу та незалежність ціною крові наших захисників та захисниць, вірші поета, його заклики, пророцтва та заповіт є актуальні, як ніколи.

    Тарас Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів.

     Творчість Шевченка – багатогранна, як і його талант. Тарас Григорович був різнобічно обдарованим митцем, ліриком, творцем епічних поем, видатним драматургом. Літературна спадщина Тараса Шевченка, центральну роль в якій відіграє збірка поетичних творів «Кобзар», за правом вважається основою української літератури. «Заповіт» Великого Кобзаря перекладено більш ніж 100 мовами світу.

    А чи знали Ви, що:

     Тарас Шевченко був невисокого зросту – трохи більше 164см. Харизматичний, ерудований, талановитий оповідач, любитель пожартувати, він був «зіркою» культурного товариства Петербурга та Києва.

   Зустрічався й товаришував з найвидатнішими людьми своєї епохи.

    Вільно володів іноземними – польською, французькою, німецькою, російською мовами.

    Улюбленим напоєм Тараса був чай із ромом.

    За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику.

   Створив понад 1300 картин, пейзажів і гравюр.

Був обдарованим скульптором.

Викладав живопис у Київському університеті.

     Був успішним і затребуваним художником-портретистом. Замовити в Шевченка портрет (свій чи членів родини) мали за честь відомі діячі культури, представники найвищої знаті, найшанованіші люди.

    Основну освіту Кобзар отримував всього лише 2 роки в церковно-приходській школі. Багатьма знаннями поет зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт, яка навчала його польської та французької мов, але основні знання мов Тарас отримав від лакеїв.

    Елегантно і зі смаком одягався, але ніколи не соромився свого походження. Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв у Петербурзі, будучи успішним портретистом. У своєму щоденнику він писав про величезне задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу.

    З 47 років свого життя (народився у 1814 році – помер у 1861 році) Тарас Шевченко 24 роки перебував у кріпацтві, 10 років – на засланні, а решту життя – під наглядом жандармів.

    2500 рублів – еквівалент 45 кілограмів срібла – саме стільки було витрачено на викуп поета з кріпацтва. Заробити таку фантастичну суму зміг Карл Брюллов, написавши портрет Василя Жуковського і продавши його на аукціоні. За деякими даними, частина грошей була надана імператорською сім’єю. 400 рублів виділила сама імператриця Олександра Федорівна і по 300 рублів – спадкоємець престолу Олександр II і княгиня Олена Павлівна.

   15 років – стільки поет провів в Україні за все життя. У 14 років він виїхав із України з поміщиком Енгельгардтом, якому прислужував із дитинства, і потім приїжджав в Україну лише погостювати.

   «Кобзар» Шевченка став надзвичайно популярним ще за життя митця. Багато дворян вивчали українську мову, щоб читати його поезію.

   Шевченко ніколи не цурався міцного слова, тому у повному зібранні його творів можна знайти лайливі слова.

  Сам Шевченко за життя називав Кобзарем Івана Котляревського. Він дуже поважав Котляревського за те, що той намагався відновити національну літературу в умовах бездержавності.

   Його поезію за життя і після смерті нерідко забороняли, а велику виставку художніх творів він «діждав» лише у 1911 році, коли на прохання власника першої типографії в Києві В.С.Кульженка власні твори Т.Г.Шевченка і твори, присвячені йому, дозволили експонувати у Київському міському музеї.

   Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір.

   У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.

   У 2002 році на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки з’явилася оновлена 50-рублева банкнота з портретом Тараса Шевченка на лицьовій стороні. Раніше в обігу тут були купюри в 50 000 рублів із зображенням пам’ятника Тарасові Шевченку перед університетом в Тирасполі.

   1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 – в 35 країнах світу — Бразилії, США, Китаї тощо. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко.

   500 м² − площа найбільшого портрета Кобзаря. Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою проїзд Садовий, 30, і внесений до Книги рекордів України. Графіті малювали ночами протягом двох тижнів.