Хто забуває минуле,
той не вартий майбутнього.
В усіх народів світу в тому чи іншому вигляді існує повір’я: хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми та Богом. Він блукає світом, немов якийсь блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристанища, бо він загублений для свого народу.
У нашого українського народу існує повір’я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, які стають вовкулаками. «Вовкулака – це завжди понурий, завжди чимось незадоволений чоловік; в день святого Юрія він перекидається вовком, бігає разом з іншими звірами лісом і має лише опасок на своїй довгій кудлатій шиї; а в день зимового Миколи він знову перекидається чоловіком.»1
Хто забуває минуле, той не вартий майбутнього – справедливість цього вислову перевірена часом. Непросто зрозуміти те, до чого не був причетний, що сам не бачив і не відчував. Але неможливо пробачити сучасному українцю небажання осягнути цей багатющий шар народної культури. Прикро, коли народ забуває свої духовні традиції, народні звичаї, моральні засади. Як зберегти і передати нащадкам усі ті найкращі надбання національної культури, що були виплекані протягом століть українським народом? Які зусилля докласти, щоб молодь не цуралася національного спадку, щоб не шукала на Заході собі ідеалів? Відповідь проста: необхідно вчитись, поповнювати свої знання, повернутись обличчям до духовної культури свого народу, а разом з тим повернутись до джерел, що живлять дух нашого народу.
Та в нашому селищі, незважаючи на всі заборони, добрі давні традиції збереглися. До Різдва люди готуються насамперед постом та щирою молитвою. Протягом сорока днів православні та греко-католики утримуються від спиртного, намагаються не куштувати м’яса та молока, також заборонені всілякі веселощі і танці. Але цей піст не вважають строгим, адже він є символом народження Божого Сина – початком Господнього життя на землі.
Після свята Миколая Чудотворця дітям можна вчити колядки або згадувати призабуті за рік.
У селі за тиждень до свят ріжуть порося та іншу худобу, щоб наготувати всіляких страв для гостей та родини. Господиня прибирає в хаті аби коляду зустріти в чистоті та порядку. Ґазда готує корми для худоби, бо не можна, щоб на свята у хліві хтось був голодний. Дітлахи разом з дорослими замінюють пошкоджені частини зірки чи вертепу, репетирують колядку-виставу, найстарші хлопці шиють маски. В такий час перед Різдвом , ніхто без діла не сидить.
Різдво в Королеві розпочиналося Святим вечором. На Святий вечір дотримувалися посту. Але в наш час посту дотримуються хіба що старші та літні люди. Кожна родина готувалася до Святого вечора: господині прибирали хату, готували 12 пісних страв: узвар, варену квасолю, квасолю з капустою, смажену капусту, рибу, вареники, картоплю, гриби, кашу гречану, голубці з кукурудзяної каші, пироги з лекваром (повидлом), боґач ( солодка випічка з кукурудзяної муки) та кутю з товченої пшениці. У цей час господар порався біля худоби. Вдарити цього дня тварину вважалося великим гріхом. За повір’ям, опівночі всяка худоба розмовлятиме людською мовою з самим Господом. У Святий вечір усе має бути на своєму місці, члени родини мають бути вдома, інакше цілий рік їм доведеться тинятися по світу. У переддень Різдва не можна ні з ким сваритися. Щоб у новому році у хаті був мир та лад, слід помиритися з усіма ворогами. За повір’ям, 6 січня не личило ходити в гості чи до сусідів жінкам. Вважалося, якщо прийде жінка, то буде лихо, а як - хлопець, то добро.
На святкову вечерю збиралася вся родина. В ті далекі часи в кожній родині було по п’ятеро-шестеро, а в декотрих родинах – по дев’ятеро-десятеро дітей. Вечеряти починали, коли зійшла вечірня зоря. Вечеря починалася молитвою «Отче наш». Після молитви господар «благословляв» страви на столі, а вже потім можна було їсти. Опівночі всі йшли до церкви на всеношноє.
Повечерявши, брав господар зі столу потроху кожної із страв і ніс до хліва худобі, щоб не скаржилася. «Бо, за повір'ям, у ніч під Різдво дарує їй Бог мову — за те, що колись у давнину спав у яслах маленький Христос.»1 Різдво... Народилося нове сонце, народився Христос.
Близько дванадцятої години починалося колядування. Колядувати ходили маленькі діти. На той час кожній дитині, що йшла колядувати, батьки шили «тайстрину» (торбинку), в котру діти складали наколядовані дари: горіхи, цукерки, яблука, груші, копійки, рідше банкноти. В наш час за колядку діти отримують від господарів, яким колядують, гроші. Увечері дорослі хлопці йщли колядувати з бетлегемом. В колядках колядники прославляли Ісуса Христа, величали господарів,господиню, їхніх дітей;
бажали їм щастя, здоров’я, багато довгих та щасливих років життя.
Колядники запрошувалися до господарів на колядування такими словами: «Ци веселити, пане ґаздо, на сись сятий вичур?» Господар виходив з хати і казав: «Весели, весели». Діти починали колядку:
Дивная новина
Нині Діва сина
Породила в Віфлеємі
Марія єдина. Ни в царськуй палаті,
Но между бидляті
У ястині, у пустині
Треба то всім знати.
Иста Бога , иста
Марія Пречиста
І співає й повиває
Як єго невіста
На руках тримає,
Так йому співає:
«Люляй, белай,
Сине Божий,
Бо я би вже спала.
Ще малі діти колядували: Ізыйшла звіздиця
У час попуночи,
Тото, тото не звіздиця
Марія Пречиста.
Не спи, мамко, не спи
Хоть одну годину,
Доки я ти не принесу
Із раю пелену.
Я в тобі надію,
Дорогий лелію.
Де сам будеш,
Мене візьмеш
Ти мій добродю.
Будемо молити
І тебе просити
Дай нам, Сину,
В твоїм царстві
Віки вічні жити.
Отам за ярочком
Зелена ліщина.
Ой там вівчар пасе вівці
Прийшла му новина.
Ангел з неба ступив,
Чашу вина купив
Усіх сятих почестовав,
Та й сам ся причастив.
Або: Ішла звізда крайом світа
Ішла звізда крайом світа,
Засвітила на пусвіта.
Ото была
Не звіздая,ай
Марія Пречиста.
Ишла она плакаючи,
Ісуса Христа глядаючи.
Туй прийшли ангели,
Що ви сумні, невеселі,
Ой ми сумні, невеселі,
Бо ми Христа не виділи
Як у читвирь увичирі
Хліба ламав, тай нам давав.
Їжте, пийте, пам’ятайте,
Всиношноє не втрачайте.
Іли, пили, пам’ятали
Всиношноє ни втрачали.
Дорослі колядували такі колядки:
Тайна нам ся являє
Тайна нам ся являє
Діва Сина рождає.
Небеса, небеса, небеса.
Поют, поют, небеса.
Ангели ся удивляют,
Пастиріє поклон дают,
Новорожденному.
Убого ся народив – богатого заслужив.
Ірода, Ірода. Того злого Ірода.
Ірод дітей убиває,
На жизнь Христа наступає
Новорожденного.
Іроде безумний - чогось так малошумний
Невидай, не видай, не видай,
Що Христос нас посіщає,
Род Адама іскупляє,
Во жизнь вічную.
Ой дивноє народження
Ой дивноє народження
Божого Сина
Породила Йсуса Христа
Діва Марія.
Породивши, ісповивши,
Легла спочивать
Зіслав Господь,
Господь три ангели
Христа доглядать.
Ой співали три ангели
З неба летючи
Ясну зорю,
Зору оповивши
Христа несучи.
Не лякайся Божа Мати,
То ангельський глас.
Прийми Дитя,
Дитя нарожденне
На руки від нас.
Ой зацвіло всяке древо
І всякі цвіти
Здивувались старі люди
Ще й малі діти. ( Повторюються двічі три останні рядки)
У Віфлеємі новина
У Віфлеємі новина:
Діва Сина породила,
Породила в благодати
Непорочна Діва Мати –
Марія (Повторюються двічі, три останні рядки)
Породила на сіні,
В Віфлеємській яскині,
Йосиф Діву потішає,
Повивати помагає Марії.
Слава Божа і хвала
У вертепі настала.
З неба ангели злітають
З Сином Божим прославляють Марію.
Серед темної ночі
Дивне світло б’є в очі –
Ясна зоря засвітила,
Де дитятко породила Марія
Недалеко пастирі
Пасли стадо в долині
До вертепа прибігають
Із Дитятком там вітають Марію
На коліна впадают,
Подарунки складают:
«Що убогий дати може,
Жертвуємо, Сине Божий, Марії».
По всему світу стала новина
По всему світу тала новина
Діва Мрія сина родила.
В ясла положила,
Сіном притрусила Божого Сина.
Ізийшли ангели з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії.
Три свічки воскові, ще й ризи шовкові
Йсусові Христові.
Як то узнали всії пастирі
Перед вертепом стали на зорі
Співают їй пісню
Господній невістці й Йсусові Христу
Нова радість стала
Нова радість стала,
Яка ни бивала.
Над вертепом звіздар ясна
Світу воссіяла ( повторюються двічі 2 останні рядки)
Де Христос родився
З Діви воплотився,
Як чоловік пеленами
Убого повився. ( повторюються двічі 2 останні рядки)
Пастиріє грают,
Ангели співают
На небесах і на земли
Мир проповідают ( повторюються двічі 2 останні рядки)
И ми так співайме
Царя прославляйме
Із Марії рож денному
Славу й честь отдайме ( повторюються двічі 2 останні рядки)
Небо і земля
Небо і земля (2 рази) нині торжествуют,
Ангели й люди (2 рази) весело празнуют
Приспів:
Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співают, царіє вітают,
Поклон отдают, пастиріє грают
Чудо-чудо повідают.
Во Віфлеємі (2рази) весела новина
Пречиста Діва (2 рази) породила Сина.
Приспів.
Слово Отчеє (2 рази) взяло на ся тіло.
В темностях земних (2 рази) сонце засвітило.
Приспів.
Ангели служат (2 рази) своєму Королю,
І во вертепі ( 2 рази) творять Його волю.
Приспів.
Триє царіє ( 2 рази) з востока приходять,
Ладан і смирну ( 2 рази) злото приносять
Приспів.
Царю і Богу ( 2 рази) тоє все даруют,
Пастирі людям ( 2 рази) дивну вість сказу ют.
Приспів.
І ми рожденному ( 2 рази) Богу поклін дайме
«Слава во вишніх» (2 рази) Єму заспівайме.
Приспів.
Приспів.
Триє царіє ( 2 рази) з востока приходять,
Ладан і смирну ( 2 рази) злото приносять
Приспів.
Царю і Богу ( 2 рази) тоє все даруют,
Пастирі людям ( 2 рази) дивну вість сказу ют.
Приспів.
І ми рожденному ( 2 рази) Богу поклін дайме
«Слава во вишніх» (2 рази) Єму заспівайме.
Приспів.
Під вечір починали колядувати маленькі «звіздарі». ЗІРКА – традиційний атрибут різдвяного обряду колядування. Пов'язаний з євангельською легендою про Христа, чудесне народження якого провістила «віфлеємська зірка». Виготовляли зірку, як правило, із звичайного решета, до якого прилагоджували «роги» (5, 6, 9, 10 чи 12) та обклеювали різнокольоровим промасленим папером, прикрашали фольгою, стрічками й китицями. До бокових стінок зірки часто кріпили картинки на релігійні сюжети, а всередину вставляли свічку, утворюючи щось на зразок «чарівного ліхтаря». Подекуди робили так, щоб зірка могла обертатися навколо своєї осі.
Напередодні Різдва старші члени родини – батько або дідусь - робили хлопчикам «звізду» (зірку), з якою вони йшли колядувати на Різдво. «Звізду» робили так, щоб могла обертатися навколо своєї осі.
Зазвичай колядують із «звіздою» діти віком 6-10 років. Колядуючи, вони час від часу крутять звізду. Колядка має такий зміст:
Рожденство твоє
Христе Боже наш
Воссія мирові світ раз ума
В нем бо звіздам служащії
Звіздою учахуйся.
Тебі кланятися
Солнцу правди
І Тебе видіти
Со висоти Востока
Господи, слава Тебі.
Господарі дякують колядникам, обдаровують їх.
Поколядувавши, віншують господарям миру і здоров’я на цілий рік. Першого колядника найбільше частували, особливо, якщо це був хлопець. Здавна вважалось, якщо першим гукне хлопець: «Ци веселити, пане ґаздо, на сись Сятий вичур!?», то цей рік для родини буде вдалим та багатим, добро не обминатиме хату.
Коли починає темніти, найменші колядники повертаються додому. Змучені, мокрі, захриплі та виснажені, поспішають до теплої домівки. Дома виймають з «тайстрини» наколядоване, рахують гроші.
Щороку у Королеві на Різдво 6-7-8 січня колядують з бетлегемами (вертепами). Колядують православні та греко-католики. Гроші, що отримали за колядування, часто віддають до церкви.
Вертеп – це веселе різдвяне дійство з колядками, піснями та жартами. Колядування вертепу схоже на цілу театралізовану виставу. У ньому беруть участь хлопці, віком 14-20 років. Всі одягнуті в різнобарвні шати, залежно від ролей. Бетлегем теж запрошується до хати словами одного з пастушків: «Ци приймете Йсуса Христа з бетлегемом?» Господар відповідає: «Приймеме, приймеме». До хати спочатку заходить старший пастир і розповідає про диво. Яке він з братами бачив у Віфлеємі. За ним заходять ще троє пастирів і співають: «Не бійтеся пастиріє, пастиріє, радість возвіщаєм. Христос Бог народився, Христос Бог воплотився із діви Марії».
Потім з’являється Дідо (старий пастир) у кожусі зі строкатою бородою й вусами і розповідає, що вже багато років на світі прожив, а такого дива ще не бачив. Під кінець заходять четверо «ондьолів» (ангелів з угорської) з умовною хаткою-вертепом, у якій народився Ісус. Кожен промовляє до хатки слова захоплення. Відтак усі співають колядку «Дивная новина» й бажають господарям, їхнім дітям і онукам «у доброму здоров’ї ліпше та краще дочекатися наступного Нового року». Господар дає дари (гроші) колядникам. Крім того, майже у кожній хаті доброю традицією вважається почастувати вертеп чарчиною вина та різдвяними стравами.
Колядування з вертепом.
Дійові особи: два пастухи, два царі,ангели, Дідо. Пастухи одягнені в білі сорочки, широкі ґаті, чорну безрукавку на голові крисані. В кожного в руці палиця, наверху якої прибиті бляшки, щоб цоркали. Царі з коронами, виготовленими з цупкого паперу, з накидкою та довгою сорочкою або білим дівчачим платтям, перепоясані поясом. Дідо в гуни або петеку, сіда довга борода з прядива, ковпак і палиця в руках. (В декотрих бетлегемів є Смерть, цар Ірод, цигане).
1-ий пастух (заходить до хати, кланяється, питає):
Ци приймете Йсуса Христа з бетлегемом
Приймеме.
Тоді пастушок виходить з хати. Обидва пастушки беруть в руки бетлегем і заносять його до хати, колядуючи:
Рожденство Твоє Христе Боже наш
Воссіявий мирові світ разума
В нем бо звіздам служащії
Звіздою учахуйся
Тебі кланятися Солнцу праведному
І Тебе видіти со висоти востока
Господи, слава Тебі.
В Віфлеємі новина
Діва Сина породила,
Породила в благодати непорочна
Діва Мати Марія
Недалеко в долині
Пасли стадо пастирі,
Ко вертепу прибігают
Із дитятком там вітают Марію.
1-ий пастушок : Ми йдемо з країни ближньої
І зайшлисьме до сиї хати
Бо хочемо привітати.
В Віфлеємі Божу Матір вітати.
2-ий пастушок : Вона сина породила,
В яслях сіном притрусила.
Воли, вівці румеґают
Дитя паров зігрівают.
1-иий пастушок : Пастирі прийшли до хліва,
Принесли сира й хліба,
Божу Матір пригощают
Мале дитя забавляют.
Всі колядують «Нова радість стала».
Заходять царі.
1-й цар: Я цар землі персидської,
Персидського народу.
Коли Хритос родився,
В Бога воплотився.
Я прийшов Єму поклон дати,
І золото в дари дати.
2-ий цар: Я цар землі суданської,
Сударського народу
З тих гір високих,
Де чути кроки, де Христос родився,
В Бога воплотився.
Я прийшов йому поклін дати,
Ладан і миро в дари дати.
Всі колядують «Небо і земля….».
1-ий пастух: Заходи старший страх,
Продай свій страх.
Дідо (заходить): Я уже продав свій страх,
Не боюся вже страху.
Ходив я по горах, по долинах,
Загубив балтинку-фраїрку.
Хто би мені балтинку-фраїрку навратив,
Тому би я три дукати заплатив.
Вже м ся дочув народився,
Пан Христос у місті Віфлеємі.
Всі колядують «Стала нам ся нині новина..».
2-ий цар вінчує: Вінчую Вам, пане ґаздо, всі святки, попровадити в мирі і здоров’ї, в Божій благодаті. Най Вам народжений Ісус принесе щастя, здоров’я, радості на многая, благая літа.
Всі співають «Многая літ…».
Після шостої години вечора колядувати йдуть «фашангоші», але це вже не діти, а неодружені хлопці й дівчата, іноді й дорослий люд. Вони одягають різні маски, переодягаються в циган та змінюють голос, щоб господарі хати не впізнали, хто до них завітав. До такої групи можуть належати хлопці, які йдуть колядувати до дівчат, чоловік з дружиною, що може йти до сусіда чи родича в гості. Поки господиня чи господар не впізнає хто є хто, від хати ніхто не піде.
Закриватися від колядників не можна. Це означає, що та хата не визнає народження Христа і до неї скоро прийде біда.
Наступного дня молодші діти знову колядують першими. З вертепом також ходять, а от маски ніхто не одягає, бо хлопці збираються в гурти з чотирьох-десяти осіб та йдуть колядувати до дівчат. За одну ніч до дівчини може прийти і по кілька таких груп.
На третій день Різдвяних свят вже під хатами ніхто не колядує. Родичі йдуть в гості до рідні і там колядують. З бетлегемами ходять і на третій день Різдва.
.jpg)
Рецепт из серії «Шитимині -2022»
«Жербов»
Бабкы наші пекли шитимині по простому, по селянськы. Внучкы, як чилядь сьогочасна, печут по новому, прогресивному.
1. Сыплеме в блюдо 300 грам мукы (бабка сыпала 30 дек), 25 грам яичного порошка[М1] ГОСТ 30363-2013, 10 грам розведеного у воді сухого молока ГОСТ 33629— 2015, додаме 10 грам емульгатора Е322. И соли кулько стане меже трьома перстами.
2. Замішаєме кісто міксером Philips Viva Collection HR3740/00.
3. Ділиме 'го на три части, кажду розкачуєме качулков нáтонко на пласты формата А4. Посыплеме підсильвачом смаку и запаху Е223. Ко май любит Е298, годен поміняти.
4. Єден пласт намащуєме бороцковым лекваром, посыпаєме добавков Е950 (ацесульфам калія - замість цукру) и молотым оріхом, накрыєме другим пластом и т.д.
5. Кладеме кісто у теплоє місто на пув-часа, а самі ладиме глазур, котров пак помастиме шитимині. Йсе самое складное. Бабка просто брала чоколаду, а мы майпрогресивні, купуєме всі компоненты для сього у патіці и у бовті госптовару.
6. У горнятко наливаєме 100 грам пальмового олою, розколотиме в ньому 58,5 грам соевого порошка ДСТУ 4543:2006, добавляєме антиоксиданты Е124, Е129, фарбник тартразин Е110 и цятку ароматизатора, ідентичного натуральному Е403. Смакота! Звучит, як музика! ( Прим. – Гурманы годні покласти и дві цяткы Е403).
7. Кісто печеме у бловдері, готовоє уннєме, а як устыне, намащуєме сумішов п.6.
.jpg)
9. Перший удрізаний дарабчик мечеме псови – кидь не буде істи, тай вы не їште.
10. Смачного!
Немає коментарів:
Дописати коментар