Ірен Роздобудько «Зів'ялі квіти викидають»Сучасна Україна живе не тільки політикою. Зміни, які відбуваються в суспільстві, знаходять своє відображення і в художній літературі, яка реагує на нові ситуації, запити, інтереси людей. Пожвавлення літературного процесу в нашій країні, сприяло появі нових жанрово-стильових рубежів, вимагаючи від митців не тільки нового світовідчуття, а й нових тем, форм зображення реальності, нових виражальних засобів. В контексті цього викликає зацікавленість феноменом жіночої прози, який набув свого розвитку в сучасній белетристиці.Напередодні жіночого свята Королівська публічна бібліотека презентує книги вітчизняних письменниць, чиї голоси потужно зазвучали в українській літературі останнім часом.Мабуть, некоректно розділяти прозу на "жіночу" та "чоловічу", але все ж не можна ігнорувати того факту, що твори, написані жінками вирізняють не тільки увага до жінки та жіночих проблем, а й виразно жіночий погляд на світ і важливі проблеми сучасності. Жіноча проза - це інший стиль мислення і письма, інша манера мовлення, інший тон. Чи справді це так? Вирішуйте самі:Люко Дашвар « #ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ»Благими намірами вимощений шлях до пекла. Галя сповна відчула сенс цього вислову. Її життя перевернулося лише через те, що вона прагнула допомогти іншій людині. Дівчина втратила все: роботу, чоловіка, друзів, віру в людей. Та що, як усе найбільш значуще і неймовірне починає відбуватися з нами саме тоді, коми ми намагаємося видряпатися з пекла? Це непросто, бо людина по-справжньому втрачає голову лише від двох речей: від страху і від кохання. Однак що робити, коли тебе одночасно накривають і страх, і кохання?
Зів’ялі квіти, які зберігаються в душі у вигляді жалю за минулим або нездійсненним, треба викидати. Про це - історія двох актрис, колишніх «зірок» радянського кіно, і однієї молодої жінки, яка доглядає за ними в притулку для самотніх акторів.
Елізабет Ґілберт "Місто дівчат"
«Місто дівчат» — новий бестселер Елізабет Ґілберт, яка підкорила світ романами «Їсти, молитися, кохати» та «Природа всіх речей». Це інтригуючий роман про жіночу сексуальність і свободу, про відвагу бути собою і право жити так, як тобі хочеться. А ще — історія дуже незвичайного кохання, на яке наклала свою тінь війна, та справжньої дружби, яку нелегко знайти, зрозуміти та оцінити, особливо в такому непростому і мінливому місті, як Нью-Йорк. Роман «Місто дівчат» починається 1940 року, коли дев’ятнадцятилітню Вівіан Морріс виганяють з престижного коледжу. Батьки відправляють доньку на Мангеттен до тітки — власниці невеликого, проте дуже ексцентричного театру. Несподівано для себе Вівіан опиняється у справжньому вирі довоєнного богемного життя. Знайомства із зірками, незвичайні театральні постановки, нестримний секс, ріки алкоголю і відчуття цілковитої свободи спершу заворожують та спокушають, а потім вибивають землю з-під ніг. І це лише початок шляху Вівіан довжиною в життя, який необхідно пройти, щоб зрозуміти: ти не мусиш бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною.
Галина Вдовиченко «Пів'яблука. Інші пів'яблука»
«Пів'яблука. Інші пів'яблука» — історія жіночої дружби, що дозволить читачеві поглянути на звичні речі по-новому, оповідь про долі чотирьох подруг — таких різних, але однаково близьких. Одного разу вони знаходять незвичайний сувенір. Те, що спершу здавалося просто цікавою іграшкою, починає у дивовижний спосіб змінювати життя жінок, виконуючи найпотаємніші бажання кожної з них... Знахідка стане початком нових пригод, вона покаже, чого насправді бажають подруги.
Софія Андрухович «Фелікс Австрія»
В кінці ХІХ– початку ХХ століття, коли відбуваються події описанні в романі, Івано – Франківськ називався Станіславів. Це було звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.
Олександра Шутко «Хатідже Турхан»
Матір’ю одного з нащадків славнозвісної Роксолани стала українка з Поділля – Надія, яка в гаремі султана Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан. Вона жила в буремні роки середини XVII століття, насичені повстаннями у провінціях Османської імперії, бунтами яничарів у Константинополі (нині – Стамбулі). На жаль, ця жінка маловідома в Україні.
Кандидат з мистецтвознавства Олександра Шутко на основі історичних фактів, архівних матеріалів та досліджень турецьких, американських і західноєвропейських учених написала про Хатідже Турхан роман, що складається із трьох частин.
Оксана Забужко «Казка про калинову сопілку»
У повісті, написаній за мотивами народної казки, Оксана Забужко досліджує вічні питання, що споконвіку хвилюють людину: звідки проростає зло в нашій душі? Чи можна зупинити злочин, розпізнати його в зародку? Чи справді гріхи батьків падають на дітей? Жіноча версія легенди про Каїна й Авеля обертається напруженою психологічною драмою, бароковий колорит якої тільки додає їй універсального чару. Повість перекладено польською, чеською, фарсі, з успіхом поставлено на театральних сценах в Україні та за кордоном.
Немає коментарів:
Дописати коментар