Королівська публічна бібліотека

На підвіконні палахтить
Скорботи полум’я священне –
То свічка пам’яті горить
За всіх безвинно убієнних.

            Українська історія багата на великі й героїчні моменти,але досить в ній трагічних та болючих сторінок. Однією з найбільших  і найстрашніших трагедій українського народу стали три хвилі Голодоморів та найстрашнішими були 30-ті роки. 

1933 рік...Найчорніший час в історії України. В світі не зафіксовано голоду,потрібного тому,що тоді на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн.

 Як сталося,що без стихії,без засухи,без війни  на квітучій українській землі стільки людських життів були приречені на смертні тортури? Нині ми знаємо,що то було.

Українці  стали жертвами свідомого і чітко спланованого безбожним тоталітарним режимом сталінського геноциду проти українського народу. Вибита з голодуючого українського села сільгосппродукція відправлялася в різні регіони України. Саме в той час, коли люди в Україні голодували і вмирали голодною смертю, багато хліба вивозилося за кордон.

 Разом з організованим Голодомором тривало знищення історичної, культурної та духовної пам’яті українців.  Ця жахлива трагедія забрала мільйони життів таких працьовитих,мирних і цілком безневинних громадян України. За своїм вражаючим масштабом Голодомор перевищив навіть втрати нашого народу під час Другої світової війни.

Час все більше віддаляє нас від тих,жахливих подій,але пам'ять людська жива. І ми,не маємо права забути про цю трагедію!Вона повинна стати уроком як для українців,так і для всього людства.

Наш обов’язок щорічно  вшановувати пам'ять про всіх загиблих земляків,молитись за їхні душі та просити у Всемогутнього Господа,щоб у майбутньому ніде і ніколи не повторилося подібного злочину!

Прошу, у серці запаліть
Скорботи полум’я священне
Та скрізь століття пронесіть
Сльозу безвинно убієнних!

  У суботу,26 листопада, ми  приєдналися доВсеукраїнської акції «Запали свічку». В бібліотеці о 16-ій годині було запалено свічку,вогник якої є символом нашої пам’яті та скорботи,була проведена година скорботи «На колінах стою перед вами, сповідаю жалобу сумну»,облаштовано книжкову полицю «Пам’ять людська не забуде повік ».     

        Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія українського народу все одно хвилюватиме серця та душі людей. Україна пам’ятає!Світ визнає!Вічна пам'ять загиблим!

ГОЛОДОМОР

Чимало різних лих
Спіткали наш народ.
Та найстрашнішим з них
Був штучний голод

Не забудеться ніколи
Те голодне лихо
Й ті роки, що в Україні
Люди помирали тихо.

... забуто про моральність,
Про людські всі почуття.
Йдуть до хати енкаведисти
По чиєсь життя.

Забирають все з будинку,
Не лишають й крихти.
Ну то й що, що там дитинка,
Що нема що їсти?

Ходить голод по Вкраїні
Люди помирають.
Навіть того, хто ще дише
До мерців кидають.

Страх вселяється у серце
Нема де сховатись.
Смерть у вічі заглядає.
Вже не врятуватись

Вимирають цілі села —
Не виносять муки.
Від голоду опухлі діти
Гризуть свої руки.

Втрачають розум матері -
Всім сльози, а їм сміх -
Зачинивши у коморі
їдять дітей своїх.

А у цей час хліб з країни
За кордон вивозять,
їй він зовсім не потрібен,
Хоч вона за ним голосить.

Минуло вже чимало років
Від тих страшних подій —
А ми все визначить не можем
На совісті вони чиїй.

                                                                              Нікітіна Рєгіна.